m
  Головна » Про В’ячеслава Хурсенко 
Укр Рус Eng

Про В’ячеслава Хурсенко

…. Для остановки времени нет,
Где моя страна и сколько мне лет.
Вечная любовь, это просто туман,
Нет новой жизни без свежих ран.
Нет новой жизни... без свежих ран.

… Последний танец над землёй,
И снова в бездну с головой…


З пісні В’ячеслава Хурсенко «Остання мить»

Важко писати про В’ячеслава Хурсенко як про людину, якої вже немає поруч з нами… Не віриться, що так рано він пішов з цієї землі – йому було усього 43 роки… Пішов у розцвіті сил, не доспівавши своїх пісень, не завершивши намічених планів, не дочекавшись визнання і слави, на які заслуговував… В’ячеслав був талановитим композитором, поетом і співаком. На жаль, 8 вересня 2009 року життя чудового музиканта раптово обірвалося. З цією трагедією тяжко змиритися не тільки близьким і друзям В’ячеслава, але і його численним прихильникам…

Я ніколи не була особисто знайома з цією обдарованою людиною, але його пісні завжди викликали у моєму серці відгук. В них віддзеркалений світлий внутрішній світ співака і його ніжна душа, натхнення і щирість, без яких він не міг творити. Слухаючи «Соколята» у виконанні В’ячеслава Хурсенко, сльози мимоволі ллються з очей, тому що неможливо не відчувати пронизливу біль і відчай, любов і ніжність, які автор вклав у цю пісню.

Безумовно – В’ячеслав був одним із тих виняткових людей, які люблять мистецтво у собі, а не себе у мистецтві… Він був вільним від показухи, епатажу і дешевої слави. Ніколи не продирався на сцену сумнівними методами, як це роблять інші. Нахабство, егоїзм, хвастощі – були неприйнятними для нього. Істинною цінністю для Хурсенко була його щира любов до музики. Заради неї він не йшов на компроміси зі своєю совістю, не прогинався, не випрошував, не підлабузнювався. Він завжди залишався самим собою, мав внутрішню культуру і самоповагу – тобто, ті якості, які не любить і не сприймає наш шоу бізнес.

Хурсенко покинув цей світ молодим… У офіційній версії стверджується, що він хворів на цукровий діабет, і помер від діабетичної коми… Навіть, якщо ця версія відповідає дійсності, я упевнена, що фізична хвороба В’ячеслава і його трагічний відхід – це лише наслідок. А причина полягає у його сентиментальній натурі і душевних переживаннях, які призвели до фізичної недуги. Творча самота і незатребуваність, часті стани депресії, які він зазнавав останні роки життя – не могли не відбитися на його здоров’ї. Він був романтичною і чутливою натурою. Тому байдужість до його творчості, заздрість, відсутність розуміння – зробили свою «чорну справу».

Зрозуміло – у В’ячеслава Хурсенко були свої прихильники, люди, які любили і розуміли його творчість. Та на жаль, вони не мали ані професійних здібностей, ані фінансової можливості допомогти музиканту. Ті ж, хто мав змогу простягнути руку допомоги – чомусь не допомагали, не підтримували… Незадовго до смерті Слави, один приятель, з яким вони давно не бачилися, запитав у нього: «Ну що, пісні пишеш?». «Так, пишу… А кому це потрібно?» – сумно відповів музикант. Останні кілька років В’ячеслав мало виступав, його не запрошували на телебачення, по радіо пісні звучали не часто.

Бездарні маріонетки, які не мають голосу і свого «я» – стрибають по сцені, відкриваючи рот під «фанеру». У них – багаті продюсери, дорога реклама, ротація по телебаченню і радіо. …Хурсенко – творив, писав вірші і музику, співав. Мріяв, аби його почули, зрозуміли, сприйняли. Але, з його чудовим душевним голосом, мелодійними зворушливими піснями – останні роки життя перебував у вакуумі і забутті. Як могло не боліти і не стискатися від журби його серце? Хіба міг він змиритися з відсутністю творчої реалізації і неможливістю розкрити світові свій талант?

Чому багато яскравих творчих особистостей ідуть від нас, проживши недовге життя, залишившись без належної уваги продюсерів, не знайшовши гідної підтримки «акул» шоу бізнесу? Чи це дійсно лише сфера шоу і бізнесу, яка не сприймає здібних музикантів і справжнє мистецтво? Втратити Володимира Висоцького, Віктора Цоя, Ігоря Талькова, Мурата Насирова, тепер – В’ячеслава Хурсенко, означає, губити нашу культуру, робити життя більш порожнім і безбарвним. Ці музиканти незамінні – ні в творчому, ні в людському аспекті… Кожний із них дарував цьому світові неповторний промінь світла, краси і добра.

…Коли робляться заяви, що нашому народові потрібно три акорди, і кимось придуманий формат, відповім – це потрібно тим, хто вигадав цю дурницю, хто сам не здатен сприймати гарну, різноманітну, осмислену музику. Люди слухали і слухають російські групи: «Арію», «Машину часу», «Акваріум», «Воскресіння», «Наутілус Помпіліус», «Кіно»; українські гурти: «Плач Ієремії», «Вій», «Гайдамаки», «Тартак», «Океан Ельзи», чия музика є антитезою посередності і сірості. У цих груп багато прихильників. А те, що по телебаченню «крутять» здебільшого лише співаючі труси із силіконовими клепками – біда нашого суспільства, профанація мистецтва. За рідким винятком, ми практично не бачимо яскравих, цікавих, талановитих музикантів. Висоцького, Цоя, Талькова, Насирова, Хурсенко – постійно «цькували» і відчайдушно боролися з їхньою творчістю. На жаль, нерви і серце цих чутливих людей не витримали запеклої протидії і тиску, відторгнення і байдужості. Хтось добровільно прощався з життям або прискорював його завершення, когось убивали…

Я не антагоністка і ханжа. Згодна, в шоу бізнесі потрібні напівголі красуні, епатаж, маскарад. Адже людям інколи і розслаблятися потрібно. Але я проти засилля бездарної, одноманітної «фонової» музики, яка деструктивно впливає на свідомість людей. Музика має десятки стилів і направлень, але нам нав’язують і подають формат, пісні-одноднівки з трьома акордами. Набридло дивитися на відверте безстидство і низькопробність на сцені. Я вірю, що рано чи пізно це чудовисько само себе з’їсть. Тому що окрім блискучої обгортки, людям потрібен зміст – осмислена, мелодійна, цікава музика. Вона викликає почуття і емоції, роздуми і переживання, просвітлюючи душу і розум. Саме таку музику створював В’ячеслав Хурсенко.

Важко усвідомлювати, що Слави немає на цій землі… Але залишилися його прекрасні пісні, які не можуть померти. В них живе світла душа музиканта, його любов і натхнення.


В’ячеслав Хурсенко - Соколята
В’ячеслав Хурсенко - Крик білих журавлів

Пісню «Ти вернешся» я присвятила В’ячеславу Хурсенко…


Хочу висловити щиру подяку –

Павлу Гавронову – за чудове аранжування;

Ірині Карпенко і Валерію Дарченко – за організацію та запис дитячих голосів;

Анатолію Розанову – за запис вокалу і прекрасне зведення пісні.


Ти вернешся
Головне меню
Випадкові фото
Авторизація
Статистика