m
  Головна » Публiцистика » Золоті руки лікаря Островського 
Укр Рус Eng
Тетяна Государєва
 

Золоті руки лікаря Островського

Є така мудра приказка: «Мужик не перехреститься, доки грім не гряне». Цей розумний вислів можна порівняти з нашим відношенням до власного здоров’я. Правда, є такі люди, які піклуються про власне самопочуття, регулярно проходять обстеження у лікарів, виконують усі їх призначення. Але більшість з нас, наважується іти до лікаря у крайньому випадку, коли хвороба заганяє у глухий кут. Ми звикли лаяти нашу медицину, і її представників – людей у білих халатах. Дійсно, не усі лікарі «від Бога». Не кожний сумлінно і професійно виконує свої обов’язки. Але, коли одужанню не допомагають народні засоби лікування, бабки та екстрасенси, ми все-ж йдемо до лікаря.

Неможливо висловити почуття вдячності і захоплення, коли зустрічаєш лікаря «від Бога». Це справжнє щастя, подарунок долі. Особливо тоді, коли хвороба може укоротити життя.

У Кременчуці живе і трудиться чудова людина – Островський Олексій Іванович. Багато років працює він хірургом у першій міській лікарні. За цей час встиг повернути здоров’я і врятувати життя великій кількості людей. Лікарі, які мають подібний талант і величезний досвід, вже давно переїхали працювати до таких міст як Київ, Харків, Дніпропетровськ, або ж, виїхали за кордон. Гадаю, подібні пропозиції мав і хірург Островський. Але Олексій Іванович настільки відданий своїй улюбленій справі і рідному місту, що попри усі труднощі – залишається на старому місці. Здається, він зовсім не думає про авторитетну високооплачувану посаду і великі гроші. Тому що основна мета його життя – допомагати людям, робити їх здоровими і щасливими.

…Одного дня, несподівано, моя сестра відчула себе дуже погано. Після двогодинного очікування швидкої допомоги, Наталю повезли до першої міської лікарні. Саме в цей час хірург Островський робив операцію. Довелося чекати… Час тягнувся дуже довго, біль ставала нестерпною. Нарешті, лікар завершив операцію, і незважаючи на втому, відразу підійшов до сестри. Він ретельно оглянув її, детально розпитав про все, що стосувалося симптомів хвороби. З перших хвилин стало зрозуміло, що Олексій Іванович дуже чуйна і інтелігентна людина. Жодного разу він не дозволив собі зневажливого тону або нервозності, дуже ввічливо розмовляв з Наталею. А коли поставив сестру перед фактом необхідності термінової операції, то заспокоював її як міг, увесь час повторюючи, що все буде добре.

Так, без відпочинку і перерви, Островський розпочав нову операцію. Вона була дуже складною, і йшла майже дві години. Коли лікар вийшов з операційної, я побачила на обличчі, вкритому краплинками поту, відбиток крайньої втоми і стурбованості. Його очі випромінювали глибоке хвилювання. Мені здалося, що Олексій Іванович ледь тримається на ногах. Але, незважаючи на фізичне і емоційне виснаження, він детально розповів, якою була операція, пояснив причину виникнення тяжкої хвороби. В кінці розмови, хірург сказав, що попри важкий стан моєї сестри, треба сподіватися на краще, і запевнив, що вона обов’язково одужає. Не знаю чому, але я повірила словам Олексія Івановича. Звичайно, після такого несподіваного повороту долі, і очікування завершення операції, я знаходилася в шоковому стані. Але, інтуїтивно відчула, що цей лікар – подарунок долі, і він врятував мою сестру.

Після складної операції, Наталя тиждень знаходилась у реанімації. А потім її перевели до хірургічного відділення, де вона пролежала десять днів. Увесь цей час Олексій Іванович щодня приходив до сестри, ретельно стежив за станом її здоров’я, виписував потрібні ліки, давав поради. Кожного разу, коли він заходив до палати, вона ніби світлішала від його доброї посмішки, заспокійливих лагідних слів. Він гладив сестру по голові, або ласкаво брав за руку, і казав: «Дитина моя – найгірше позаду, ти обов’язково одужаєш. Все буде добре».

По тому, як Наталя пройшла потрібний курс лікування, її виписали з лікарні. Деякий час вона просто приїжджала на перев’язки. Незважаючи на те, що хвороба була серйозною, а операція дуже складною, сестра досить швидко одужала, і через місяць вже вийшла на роботу. Це багатьох дивувало. Але Наталя і я розуміли – золоті руки лікаря Островського зробили це чудо. В цій людині гармонійно поєдналися людяність, високий професіоналізм, і любов до своєї справи. Олексій Іванович, без перебільшення, став для моєї сестри другим батьком. Адже він подарував їй друге народження.


Головне меню
Випадкові фото
Авторизація
Статистика